Театральна студія – це місце гри, у якій дитина розвивається всебічно! Поради сучасним батькам

Усе частіше сучасні батьки зацікавлюються можливістю участі їхніх дітей у багатьох театральних проектах. Про переваги і нові можливості, які готують театральні студії для гармонійного розвитку дитини, розповів професійний актор і викладач Віталій Ажнов.

Відомості про експерта:

Віталій Ажнов – викладач театральної студії київського центру для дітей викладач «сценічної мови» в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. Карпенко-Карого, актор вищої категорії театру «Золоті ворота», актор кіно, ведучий Національної радіокомпанії України, учасник багатьох театральних фестивалів і конкурсів, має диплом за найкращу чоловічу роль на фестивалі в Пекіні.

 

 

Як у кар’єрі професійного актора з’явилося бажання працювати з дітьми?

Робота з дітьми, напевно, невипадково з’явилася у моєму житті. Важливу роль у цьому зіграла моя мама, яка виховувала мене і прищепила особливу уважність і повагу до дитини. Я виріс у місті Калуш Івано-Франківської області і наші сусіди не боялися на мене залишати своїх молодших дітей. Я не лише за ними доглядав, а й часто допомагав їм у навчанні. А перед вступом до університету народився мій племінник. Зараз я спостерігаю за тим, як у нього проявляються схожі зі мною риси. І це дуже трепетно. З іншого боку, для мене як для професійного актора важливе значення має досвід спостереження. У дитячій безпосередній, а часто й наївній реакції до тієї чи іншої сценічної вправи я як актор черпаю багато нового досвіду. І водночас сам розвиваюся. Чому так? У дорослої людини вже сформовано стале світосприйняття, відтак часто ми не можемо самостійно позбутися певних штампів. Діти ж навпаки – вони дають новий поштовх і нове бачення різних ситуацій, вони наочно показують, як акторові не загубитися у власних стереотипах, як важливо не просто грати, а вірити і щораз відкривати сюжет безпосередньо, не за стандартом, а відповідно до емоції, яка народжується тут і тепер.

 

Чи складно співпрацювати з дітьми не в межах дитячого проекту, а власне на професійній сцені?

У мене був досвід подібного театрально-кіношного проекту, суть якого полягала в тому, що глядачу пропонувалися комедійно-театральні історії, розіграні на контрасті роботи дорослих акторів і дітей. Мені пощастило, тому що я через власні театральні проекти з дітьми, розумів, що головне у співпраці з ними – бути і певним авторитетом для них, і бути відкритим до їхніх реакцій, а почасти й зауважень. Тобто для того, аби досягти успіху в такій співпраці важливі дві речі: бути щирим на сцені і вести себе з дітьми як дорослий.

 

 

Публічність: наскільки потрібно бути обережними батькам перед її викликами?

Кожен тато, кожна мама повинні звертати увагу, чи публічність не шкодить психофізиці дитини. Я переконаний, що кожна дитина є талановитою. З часом суспільство, зовнішні обставини обмежують не просто свободу, а прояви таланту особистості. І це складне питання, як з одного боку – не втратити віру в себе, у свій талант, а з іншого – перебувати у діалозі зі світом. Тому перед кожною людиною у певний час постає випробування публічністю. Діти не можуть самостійно – без допомоги своїх найрідніших – змагатися з цими викликами. Тому і викладачам, і батькам треба бути просто чуйними до потреб дітей. Інколи потрібно дати час дитині, а не стояти над нею, аби вона розкрилася перед світом і показала, на що здатна. Неодноразово в театральному гуртку я спостерігаю за тим, як мої учні не одразу реагують, не одразу включаються у роботу. Але минає місяць-два і вони показують якісно вищі результати за більш «відкритих» дітей. Треба перш за все враховувати індивідуальні особливості дитини.

 

Як вберегти дитину від «зіркової» хвороби?

По-перше, хочу наголосити, що надмірна критика дитини може зіграти дуже трагічну історію для її самооцінки. У жодному випадку, не обрізайте крила своїй дитини. Якщо ж ви хочете, щоб вона реально оцінювала свої можливості, просто будьте до неї уважні й адекватно оцінюйте її результати. Театр – це пошук, тому навіть, якщо не все виходить, я розумію, що разом з моїми маленькими акторами ми шукаємо, ми розвиваємося. Не може бути все досконалим, але й категорія «не вийшло» тут не працює. Іще важливий нюанс – пошук не може бути поспішним. Не чекайте, дорогі батьки, що за півроку навчання в театральній студії ваша дитина стане супер-зіркою. Актори все життя шукають себе. І саме такі актори і є найуспішнішими, бо вони не зупиняються, вони знають, що потрібно пройти величезний шлях на ім’я «життя».

 

 

З якого віку дитина вже може спробувати свої сили в театральній студії?

Починати можна з 6 років. Саме тоді дитина вже свідомо оцінює свої вчинки, у неї досить швидко розвиваються різноманітні здібності. Тому це гарний час для занять у театральній студії. А ще хочу звернути увагу на вік – 14-15 років. Він є не простим, але дуже цікавим. І у цьому віці юні актори можуть себе надзвичайно талановито проявити. Тому радив би звернути увагу батьків на те, що хочуть, чим цікавляться їхні 14-річні, 15-річні діти. Театр для них може бути прекрасним місцем самовираження.

 

Репертуар театральної студії: наскільки він різноманітний і цікавий сучасним дітям?

Питання репертуару справді лишається ключовим. На своїх заняттях я часто звертаюся до практики створення сюжетів спільно з дітьми. Хтось із учнів першим починає імпровізувати на задану тему, а вже далі наступні актори підхоплюють історію, розвивають сюжет. Саме так виникає своєрідна драматургія, яку можна (і варто) почистити, але яка дуже важлива і цікава усім учасникам процесу. Зауважу, що коли ми маємо справу з наймолодшими акторами, то варто робити постановки із простим сюжетом – хвилин на 10, із героями, яких може відіграти дитина. Перехід до дорослої вистави – це поступовий процес. До прикладу, дітям старшого віку я раджу працювати з п’єсами українського драматурга Ярослава Стельмаха. Також був у мене досвід роботи з текстами Лесі Українки, Василя Симоненка та інших класиків української літератури.

 

Чим важливий театр, театральна студія для розвитку дитини?

Я напевно, вас здивую, але… Дуже часто батьки приводять дитину в театральну студію, аби вона не мала «зажимів», аби у неї був поставлений голос, розвивалися здібності ритора, формувалася хороша постава, дитина ставала впевненішою у собі. Так, це все справді дає театр. Але не це головне. Сьогодні до мене у студію прийшов ще один учень. Після заняття він підійшов і подякував: «Це було весело, бо це було грою». Так цей учень правильно вловив: театр – це насамперед гра. Не варто до цього ставитися занадто серйозно: «я Ромео», «я Джульєтта». Не можна до цього ставитися занадто глобально, вбачати у кожній постановці епохальне значення. Для дитини – це гра, у якій вона перш за все розвивається як особистість. Якщо є саме таке розуміння, то театр і справді зможе допомогти в багатьох питаннях вашій дитині. Насолоджуйтеся грою і театром!

 

Отримати останні новини

Subscribe to our newsletter to receive updates about our services